22 січня рівно о 12:00 на площі Шибанкова, що біля каменя Тарасу Шевченко, зібралась группа юнаків та дівчат. Це – люди, яким небайдужа історія України та її національні свята. Вони пам’ятають про Акт злуки між Українською народною республікою і Західноукраїнською народною республікою. Саме тому на святі хлопці та дівчата розгорнули два прапора: синьо-жовтий – сьогоднішній державний, і жовто-блакитний – прапор об’єднаної УНР, так званої Соборної України.
«Метою сьогоднішньої акції є привернення уваги студентства до подій української революції і головної з цих подій – об’єднання українського народу в межах одної республіки, що відбулося рівно 94 роки тому» – зазначила організатор акції Маргарита Переяславська.
На святі був присутній і представник фонду «Кобзар» Олександр Бурба, який розповів про діяльність своєї організації: «Ми вже багато років збираємо гроші на те, щоби замість цього каменю поставити справжній монумент Шевченку. Пам’ятник скульптора Олександра Скориха матиме п’ять метрів заввишки і на ньому Тарас Григорович буде зображений молодим студентом».
Бурба окрім того зазначив, що ані влада, ані місцеві ЗМІ ніяк не допомагають фонду зі збором коштів. Причому, навіть інформаційно.
Протягом акції зацікавленим перехожим (а це, здебільшого, були студенти Красноармійського індустріального інституту, який стоїть на тій же площі Шибанкова) були роздані вітальні листівки з стислою інформацією про Акт злуки.
Відходячи від інформаційного змісту та оповідної форми, хотілося б подивитись на свято трошки з іншого кута. За дві години до акції незалежних, позапартійних мешканців Красноармійська міськвиконком провів свій мітинг, на якому виступали виключно місцеві політики з промовами про соборну Україну і, певно про свою єдність з українським народом.
Але чи дійсно воно є так? Чи дійсно сьогодні Україна єдина? Так, єдина культурно, національно, територіально. Але єдина лише в тому разі, коли під Україною розуміти її звичайний народ, її робітницькі верстви. З депутатами, капіталістами та бюрократами у звичайного народу єдності не має. В Україні сьогодні існує дві касти: менша за чисельністю, яка має владу, має засоби виробництва і привілеї, і більша за чисельністю, яка не має нічого. Менша каста свариться між собою, ділить між собою владу і гризеться за вплив над нами. Більшій касті, 99% населення України ділити нема чого. Тож сьогоднішнє свято, як і 94 роки тому – це свято для нас, для трудового люду України, це свято нашої національної і територіальної єдності, адже лише ми, звичайні українці, можемо бути соборними. Тому єднаймося – в єдності наша сила.
Автор: Микола Ціхно
Фото: Микола Ціхно / Макеевка-INFO
